Тепла підлога - низькотемпературна система опалення, у якій тепло віддає вся площа перекриття, а не окремий прилад під вікном. Нагрівальний контур укладають у конструкцію підлоги, тому поверхня працює як велика панель помірної температури. Стандарт EN 1264 обмежує температуру поверхні: 29 °C для житлових приміщень, 33 °C для санвузлів, 35 °C для краєвої зони вздовж зовнішніх стін. Ці межі виведені з умов теплового комфорту людини, а не з граничних можливостей обладнання, тому перевищувати їх немає сенсу навіть технічно.
Аквамайстер пропонує два напрями прогріву: водяну теплу підлогу на трубі з теплоносієм та електричну теплу підлогу на нагрівальному кабелі або маті. До них додаються колектори для теплої підлоги на 2-12 контурів, нагрівальний кабель з питомою потужністю 10-20 Вт/м, а також терморегулятори з датчиком підлоги чи вбудованим датчиком повітря. Серед брендів - Devi, Veria, ProfiTherm, Warmstad, Thermo Alliance, Icma, HERZ.
Відповідь визначає основа разом із фінішним покриттям, а не назва бренду. Danfoss прямо обмежує встановлену питому потужність електричного нагрівального елемента: по дерев'яній основі - не більше 100 Вт/м². По бетонній основі допускається до 200 Вт/м², якщо під елементом лежить щонайменше 40 мм бетону, а зверху - не менш як 5 мм покриття разом із плиткою. Тонкий мат виробник вимагає повністю втопити в негорючий матеріал на зразок стяжки або плиткового клею, шаром від 5 мм. Для водяного контуру критична інша величина: Danfoss задає максимальну температуру подачі 55 °C для цементної та ангідритної стяжки, 50 °C для гіпсової штукатурки.
Водяний контур потребує товщої конструкції. Uponor за побутового навантаження 2,0 кН/м² вимагає шару цементної стяжки не менше 45 мм над трубою, для ангідритної наливної - від 35 мм. Електричний мат піднімає рівень підлоги лише на товщину самого мата разом із клеєм, тому його частіше беруть під час ремонту без демонтажу перекриття. Кабель у стяжці займає проміжну позицію: виробник радить витримувати шар над ним приблизно у половину кроку укладання.
| Критерій | Водяна тепла підлога | Електрична тепла підлога |
|---|---|---|
| Джерело тепла | котел або тепловий насос через колектор | мережа 230 В |
| Нагрівальний елемент | труба 16х2,0 чи 20х2,0 мм | кабель 10-20 Вт/м; мат 100-200 Вт/м² |
| Шар над елементом | від 45 мм цементної стяжки | від 5 мм плиткового клею для мата |
| Температурна межа | подача до 55 °C за типом стяжки | поверхня до 35 °C за терморегулятором |
| Обов'язкова процедура | опресування до заливання | захист ПЗВ до 30 мА |
| Типове застосування | весь будинок як основне опалення | окремі приміщення на кшталт санвузла |
Теплову потужність підлогового опалення визначають за EN 1264-2 розрахунком для типів систем A, B, C, D, H, I, J; для решти конструкцій її вимірюють. Частина 3 застосовує ці результати до підбору, а межею для опалення лишається температура поверхні, виведена з комфорту людини. Краєву зону з великою площею скління виділяють смугою шириною близько метра: там допустимі 35 °C, тоді як далі по приміщенню межа становить 29 °C. Санвузли разом із душовими Uponor із посиланням на DIN EN 1264 виключає з визначення розрахункової температури подачі, бо їхні 33 °C вибиваються з загального балансу.
На витрату енергії впливає не лише потужність системи. Devi наводить залежність: зниження температури приміщення на 1-2 °C зменшує теплові втрати на 10-20 %. Саме тому програмований прилад з добовим або тижневим графіком окупається швидше за додатковий нагрівальний елемент.
Терморегулятор відрізає зайвий прогрів і тримає задану температуру. У Devi модель DEVIreg 130 працює лише з виносним датчиком підлоги в діапазоні 5-45 °C, а DEVIreg 132 має ще вбудований датчик повітря: приміщення 5-35 °C, обмеження по підлозі 20-50 °C із заводським значенням 35 °C. Гранична резистивна комутація обох моделей - 16 А, тобто 3680 Вт за напруги 230 В, тому велику площу розбивають на кілька груп з окремими приладами.
Для електричного прогріву виробник вимагає захисту ПЗВ з номінальним струмом відключення не більше 30 мА, а екран кожного нагрівального елемента підключають до заземлення за місцевими правилами. У приміщеннях з ванною або душем електроустановку поділяють на зони 0, 1, 2 за IEC 60364-7-701: саме зона визначає, яке обладнання взагалі допустимо розміщувати поблизу. Мат не вкладають під стінами та стаціонарними перешкодами, а над обігрівом залишають повітряний зазор від 6 см, інакше тепло замикається під меблями.
Проєктування водяної системи описує EN 1264: частина 1 задає визначення, частина 2 - методи визначення теплової потужності підлогового опалення, частина 3 - розрахунок та підбір, частина 4 - вимоги до монтажу. Для електричного прогріву такого єдиного профільного стандарту немає, тому ключові межі задає документація виробника нагрівального елемента разом із правилами влаштування електроустановок.